History

History

Від історії до сьогодення


  Харківська медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України нині є одним із провідних медичних навчальних закладів післядипломної освіти. Саме впровадження нових медичних технологій та післядипломна спеціалізація лікарів було головним завданням Харківського клінічного інституту удосконалення лікарів, заснованого наказом Народного комісаріату охорони здоров’я України від 10.11.1923 р.

 З часом Інститут відкрив численні філії, зокрема в Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, які створили державну мережу системи післядипломної підготовки спеціалізованих медичних кадрів для системи охорони здоров’я Української республіки. Це стало поштовхом до зміни назви закладу, який у 1927 році став називатися: Український центральний інститут удосконалення лікарів.

 Першим директором інституту було призначено професора І. І. Фінкельштейна. Першими кафедрами були такі: кафедра хірургії (професор Ф. Ю. Розе), топографічної анатомії та оперативної хірургії (професор А. В. Мельников), акушерства та гінекології (професор А. М. Мамутов — акушерство, Є. Г. Щербина — гінекологія), терапії (професор А. Н. Гехтман), педіатрії (професор С. М. Ямпольский) і загальної та комунальної гігієни (завідуючий санітарно-економічним сектором Наркомздоров’я О. М. Марзєєв).

 В організації, зростанні та вдосконаленні роботи Інституту брали участь видатні діячі вітчизняної науки: дійсні члени Академії медичних наук, професори М. Н. Соловйов, В. М. Жданов, Є. А. Попов, член-кореспондент Академії медичних наук Н. П. Новаченко, професори М. І. Ситенко, О. М. Марзєєв, І. 3. Брауде, А. М. Кричевський, Ф. Ю. Розе, І. І. Маклецов та багато інших.

 Розвиток інституту показує динаміка номенклатури фінів за якими здійснювалася підготовка: та на початку 1928 р. навчання проводилося за 13 спеціальностями, у 1935–1936 рр. — вже за 54 спеціальностями.

 1937 року Інститут змінив підпорядкування, ставши Українським інститутом удосконалення лікарів та набув подвійного підпорядкування: Раднаркому УССР та Наркомздраву СРСР. До Харкова на навчання стали прибувати лікарі із інших республік тієї великої країни. Відповідно поширилися зв’язки закладу із науковими та навчальними установами інших республік, що додало більших можливостей щодо розвитку наукових досліджень та навчальних програм. Зокрема в сфері хірургії, мікробіології, військової медицини. В складі інституту була відкрита потужна військова кафедра, клінічною базою якої став військовий шпиталь Харківського військового округу.

 Ці зміни відображують і показники складу інституту: у передвоєний 1940 рік тут працювало вже 180 викладачів, у тому числі 30 професорів. За 1939–1940 рр. перепідготовку пройшли 6062 лікарі, протягом 1940 р. — 1500; а усього з моменту заснування інституту до 1940 р. — 9825 лікарів. Це дало змогу забезпечити потребу системи охорони здоров’я у кваліфікованих кадрах лікарів, завідувачів відділеннями та керівників медичних закладів.

 У часи окупації: в 1941–1943 рр. Інститут тимчасово припинив свою діяльність, а колективи кафедр були евакуйовані разом із Харківським медичним інститутом в Оренбург (тоді м. Чкалов). Після визволення Харкова від фашистських загарбників рішенням Раднаркому України від 25.09.1943 р. інститут відновив свою діяльність.

 Незважаючи на труднощі післявоєнного періоду, знов сформований колектив тільки за перший рік діяльності після відбудови підготував на курсах 1300 осіб. На початок 1948 р. кількість кафедр зросла майже вдвічі порівняно з 1944 р.

 З 1946 по 1953 рік інститутом було підготовлено: терапевтів — 1060, хірургів — 555, акушерів-гінекологів — 370, ортопедів-травматологів — 275, фтизіатрів — 695, дерматовенерологів — 400, офтальмологів — 220, отоларингологів — 190. У післявоєнний період (до 1962 року) пройшли навчання — 29340 лікарів, що в три рази більше порівняно з довоєнним періодом. Чисельність професорсько-викладацького складу на 1967 рік зросла до 187 осіб (25 докторів медичних наук і 136 кандидатів медичних наук).

 Ректором Інституту в післявоєнний період (1944–1971 рр.) працював видатний організатор охорони здоров’я професор І. І. Овсієнко. Він сприяв створенню в інституті нових кафедр — перших у нашій країні та за кордоном. Так, у 1949 році  було відкрито першу в Україні та другу в Радянському Союзі кафедру ендокринології, у 1959 році почала працювати одна з перших у країні кафедра торакальної хірургії та анестезіології  (пізніше кафедра торако-абдомінальної хірургії, засновник — професор О. О. Шалімов), у 1962 році створено першу в СРСР кафедру психотерапії та психопрофілактики. Інститут став головним в системі післядипломної медичної освіти на терені СРСР по підготовці акушерів-спеціалістів з психопрофілактичного знеболювання пологів. За період 1962–63 рр. були підготовані 530 таких фахівців.

 До 50 річного ювілею в інституті функціонувало 40 кафедр і 2 курси – опікових хвороб і цивільної оборони, які були об’єднані у три факультети: терапевтичний (15 кафедр), хірургічний (14 кафедр) і санітарно-гігієнічний (11 кафедр). Кількість викладачів складала 227 осіб, у тому числі 33 доктори та 168 кандидатів наук. Посади завідувачів кафедр займали видатні професори В. К. Новроцький, О. О. Шалімов, С. Г. Генес, О. О. Корж, М. А. Нападов, Т. А. Старожинська, та ін. За 50 років діяльності в інституті було підготовлено 68 докторів і 249 кандидатів наук.

 З лютого по листопад 1971 р. інститутом керував професор М. С. Пушкар,  а після нього до  1976 р. — професор О. Г.Філатов.

 Починаючи з 1977 р., коли ректором Українського інституту удосконалення лікарів був призначений професор М. І. Хвисюк, в інституті було створено 24 кафедри з найпріоритетніших дисциплін, більшість з яких було засновано вперше. Так  вперше в Радянському Союзі створено кафедри травматології та вертебрології, неонатології, кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги, наркології, сексології та медичної психології, медичної генетики та ультразвукової діагностики, рефлексотерапії, поліклінічної педіатрії та фітотерапії, клінічної інформатики та інформаційних технологій в управлінні охороною здоров’я.

 Значно поліпшилась матеріально-технічна база інституту. Побудовано новий навчально-лабораторний комплекс, до складу якого увійшли створені за індивідуальним проектом адміністративно-навчальні корпуси з віварієм і допоміжними службами та декілька нових клінічних баз у профільних лікарських корпусах. Збудовано комплекс гуртожитків на 1700 місць. Під керівництвом та за особистої участі ректора професора М. І. Хвисюка створено один з найбільших навчально-клінічних комплексів в Україні.

 У 1999 році Інститут перейменовано на Харківську медичну академію післядипломної освіти. Подальший розвиток академії характеризувався організацією на своїй базі Коледжу для підготовки медичних сестер-бакалаврів, першого в Україні факультету менеджменту в охороні здоров’я та факультету загальної практики – сімейної медицини.

 З 2004 року академію очолює професор О. М. Хвисюк, за участі якого було засновано чи реорганізовано кафедри з найпріоритетніших дисциплін сучасної медицини: анестезіології, інтенсивної терапії, трансфузіології та гематології, комбустіології, реконструктивної та пластичної хірургії, генетики та медицини плода, народної та нетрадиційної медицини, хірургії серця, магістральних судин та дитячої хірургії.

 Нині в  академії працює близько 700 викладачів та 11 науковий співробітник. Серед них 39 академіків галузевих АН України, 5 членів-кореспондентів Національної та галузевих академій, 14 заслужених діячів науки і техніки, 18 заслужених лікарів, 8 лауреатів державних премій, 1 співробітник академії є академіком зарубіжної академії. У складі науково-педагогічних і наукових співробітників працюють 144 докторів наук (119 професорів) та 464 кандидати наук (273 доцент).

 Академія здійснює всі види підготовки лікарів, провізорів та фахівців з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров’я як для України, так і для зарубіжжя. Щорічно академія проводить понад 1000 циклів підвищення кваліфікації, на яких навчається близько 17 тис. слухачів. За більш ніж 90-річну історію існування академії на її кафедрах пройшли підготовку і підвищили кваліфікацію понад 300 тис. лікарів і провізорів.

 Із 71 кафедр академії 62 є кафедрами клінічного напрямку, лікувальними базами яких стали 10 науково-дослідних інститутів медичного профілю. Кафедри академії розташовані на 174 клінічних базах різного відомчого підпорядкування, з якими укладено близько 400 угод про співпрацю. Загальний ліжко-фонд складає близько 10 тис. ліжок.

 Багаторічна історія Харківської медичної академії післядипломної освіти – це, насамперед, усі видатні науково-педагогічні медичні школи,  відомі далеко за межами України. Серед таких шкіл слід зазначити терапевтичну (О. М. Гехтман, С. Г. Генес, Г. М. Захарович, Н. О. Сулімовська, Н. І. Лук’янова, Ю. Д. Шульга, В. Г. Почепцов); хірургічну (О. В. Мельніков, Ф. Ю. Розе, О. І. Мєщанінов, М. М. Шевандін, О. О. Шалімов, В. Т. Зайцев); педіатричну (С. Я. Ямпольський, Н. А. Дмитрова, Н. Н. Макаров, Ю. В. Бєлоусов); психіатричну (В. П. Протопопов, Є. О. Попов, І. А. Поліщук, С. Д. Расін, І. М. Аптер, М. І. Погибка, О. Е. Ліберман); ортопедичну та травматологічну (М. І. Сітенко, М. П. Новаченко, О. О. Корж); фтизіатричну (М. М. Шейнін, Б. Л. Яхніс, Б. З. Буніна, А. Г. Кісельов, А. Г. Хоменко); гігієнічну (В. І. Недригайло, І. Р. Брауде, Д. Н. Заболотний, Л. В. Громашевський, І. І. Файншмідт, О. М. Марзєєв); рентгенологічну (Й. Г. Шліфер, О. А. Лемберг); отоларингологічну (Н. О. Московченко); дерматологічну (О. М. Кричевський, І. Р. Попов, І. І. Мавров); сексології (В. В. Кришталь) та інші.

 За свою славетну майже 100-річну історію академія створила, зберегла та всіляко примножила  наукові школи, династії, впровадила передові науково-організаційні форми роботи, підготувала науково-педагогічні кадри. Справжні корифеї лікарської справи сьогодні гідно очолюють численні кафедри академії. Їхні наукові прагнення, фахові знання, практичний досвід є надійним фундаментом медичної академії, що стоїть на варті  здоров’я і життя наших співвітчизників.

 Нині на базі академії працює Медичний коледж, який надає передвищу професійну медсестринську освіту. Коледж має сучасні умови для проведення навчально-виховного процесу на найвищому рівні. Диплом молодшого медичного спеціаліста відповідає дворівневому стандарту підготовки медичних сестер, прийнятому в усій Європі.

 Значною подією ХМАПО стало відкриття Медичного інституту. Адже набуття сучасних знань Європейського рівня на навчальних, лабораторних та клінічних базах Академії, адаптованих під вимоги часу, є справді перспективним для абітурієнтів, хто має амбітні плани в освітньому медично-науковому національному просторі.

 Б. А. Рогожин,  кафедра соціальної медицини, Управління та бізнесу в охороні здоров’ я